Вітер боляче в обличчя,
Твоїх ніжних слів величчя,
І сльози через сміх.
За сторіччям йде сторіччя,
Знов на серці протиріччя,
І не зламати їх.
Приспів:
Хто, кому, за що, навіщо,
Не змогли піднятись вище.
Ми зламали почуття,
Запізнились на життя.
Віддавали, забирали,
В ігри з долею ми грали.
Перед небом каяття,
Запізнились на життя.
Швидко день за днем минає,
Тільки біль не відпускає
З міцних обійм своїх.
Наша пісня десь лунає,
Голос серця спонукає,
Кохання, наче гріх.
Запiзнились на життя
© Copyright: Алёна Шинкаренко, 2018
Свидетельство о публикации №118070404797
Свидетельство о публикации №118070404797
Рецензии