Друзі чи вороги – не розумію я,
Різні ми береги – в пам"яті ще твоя.
Десь не співпали ми,
Десь розійшлись шляхи,
Спільні у нас гріхи, спільні на двох слова.
Приспів:
Я знов пишу листи внікуди,
В минуле відправляю їх.
Та біль нагадує усюди,
Не замінить її на сміх.
Давно вже треба все забути,
І в кожного давно свій шлях.
Удвох не можемо ми бути,
Не та любов в наших думках,
І мед для інших на вустах.
Легко чи складно все – просто таке життя,
Як же змінити це – стомлені відчуття.
Наче чужі тепер,
Наче люблю тебе,
Втратили ми себе, втратили почуття.
Листи внiкуди
© Copyright: Алёна Шинкаренко, 2018
Свидетельство о публикации №118070404695
Свидетельство о публикации №118070404695
Рецензии