А хтось бастуе. Кажэ, ныц

Ны чорт мынэ ны свободыф

Страна победу отмечает.
А я тут зов7 облінільсь.
Бо, да, коль в пузько влізэ старосьць,
То блінчікав тубі сь уфсі взь.

І сам таво не замечая,
Я взял потыхыньку зь граблі
Да j шося какся выгрыб скраю
От свэjі марнэjі хатын.

І вот я платьтя одягаю
Да j но вару сабі поjісьць.
Бо в гэтым но ж іj есця щасце,
Коль ты такыj, бы всі, дурныj.

Шоб ж хто хоть гындэ згріб мні травы,
Шо дощ з грозоё вжэ аж вбыв.
А то плімяннічок дерзае...
Всю прам душу субі змініць.

У Суловах ля мні тут такжэ
Всі прыдлаГалі зь Галіj с 3:
Ходы попом до нас, Віталік!
Ты ж тожэ во, бы j дек, святыj.

Эх, вы моjі рідные братьті!
Дэ ж та поділась ваша прыть,
Шо но машыну зоружаты п
Да батька з матро быты в шыj?

От тут  на площаді, чытаю,
Схопылы трох мерзавців чік.
Воны бо Гітлера позналы
У ва прам батьковы ліцьвінк.

Ну, j шо кажы про экс3малыj.
Ну-да, Отчізна гэт но  ж цвіль.
А ты сыбэ пырыробляв бы,
Ек влад фсадылы ув Навінк?

Но нет – героj то тоj, Ліксіj,
Шо огрызаjіця на Дівк:
Мы мало надто маем баксыj!
Мы натта мала ззів сырків!