Де колись гуляли вiльно конi
« … А попід горою,
Яром-долиною
Козаки йдуть…»
(українська народна пісня)
Де колись гуляли вільно коні,
де степи під небом розляглись,
де ковил розгульний вітер клонить
і бринить прозоро синя вись,
де у небі жайворон співає,
де акації дурманить цвіт,
і черешня щедро достигає,
вперше я побачила цей світ.
Тут пила я воду із криниці,
рвала в лузі трави запашні,
у сільській хатині у світлиці
слухала матусині пісні.
Тут із вітром вільним і гарячим
всо'тувала батьківські слова,
як отаман гетьман Сагайдачний
Україні волю здобував.
І мені вже іншого не треба:
ні землі, ні долі, ні доріг.
Лише волю і блакитне небо,
і Вкраїну щоб Господь беріг.
15.06.2017
Свидетельство о публикации №118070204065
Нехай Вам щастить!
З Повагою!
+++
Виростеш ти, доню, вирушиш в дорогу,
І підуть з тобою приспані тривоги.
За тобою завжди будуть мандрувати ( по 2 рази останні 2 рядки )
Очі материнські і рідненька хата.
А, якщо, здолає сум тяжкої долi,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть, ( по 2 рази останні 2 рядки )
Лагiдно, як ненька, обiйняти схочуть.
Можна вибрать, доню, подругу завзяту,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирать до спину, ( по 2 рази останні 2 рядки)
Вибрати не можна тільки Батьківщину!
http://www.stihi.ru/2015/09/16/9336
Николай Симинисов 09.09.2018 18:15 Заявить о нарушении
Людмила Снитко 22.11.2018 12:42 Заявить о нарушении