Тебе побачу - сонце сходить.
Веселка в небі розквіта.
Повніють річковіі води.
І падають з плечей літа.
Моі колишні вісімнадцять
мене підносять до небес.
Сміюсь. І хочеться сміяться,
коли за руку ти береш.
І серце б'ється у полоні
найкращих світлих почуттів.
Мене цілуєш у долоні.
Душа злітає догори.
До голубого піднебесся,
де старості нема й років.
І де від серця і до серця
передається щастя спів.
4 червня 2018 р
Тебя увижу... укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118063002196
Свидетельство о публикации №118063002196
Рецензии