Так все не буде мовив - ти мені.
У тих словах не чула я погрози.
А тільки біль. Терпкий, колючий біль...
І затамовані невиплакані сльози.
Ну що я винна, хлопче дорогий?
Що я не бачу із тобою в небі зорі?
То воля не моя... І вибір то не мій...
І сподівання всі твоі прозорі
не збудуться, коли нема вогню
в серцях і лиш одне звивається від муки...
Твоі надіі швидко прогоню,
і співчуття лише подам я руку.
Так все не буде... Гіркота в словах
на вітер кинутих образливо, беспечно...
То, мабуть, ти хотів щоб й я познала страх
від нерозділених із кимось мук сердечних.
Все може статись...А життя таке просте...
Бо сонце сяє і йому радіють квіти.
Тебе не люблять? То таке пусте..
Найважливіше, що умієш ти любити...
19 червня 2018 р
Так не будет... укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118063002178
Свидетельство о публикации №118063002178
Рецензии