Оживе наше село

На  Савранщині  багатій,
Там стоїть село на платі.

Кам'яне  село  зовуть,
Там  живе  багатий  люд.

Клуб в селі тому високий,
Молодь в ньому собиралась.

І  лиш  музика  заграла,
Все село туди збігалось.

А   великий   стадіон,
Всіх збирав він на футбол.

І  як  гол  там  забивали,
Всі птахи на мить здригались.

А  парок  який  здоровий,
Він  збирав  всю  дітвору.

Грали в жмурки, в коровая,
Просто  падали  в  траву.

Плели  із  квіток віночки,
І  кидали  в  огірочки.

А  яких  пісень   співали,
Тепер мабуть не згадали б.

Є  в  селі   Яланець-річка,
Радість  була  дітворі.

Бігли  ми  туда  купатись,
І   побавитись  в   воді.

Все  було  це  так  давно,
Наче  в  казці, чи  в кіно.

Виросли   маленькі   діти,
І  розбіглись  хто  куди.

А   тепер   село   пустує,
Наче  було  все  як  в сні.

Всі  кудись  пороз'їжались,
Лиш   остались   старики.

Тепер  тихо  коло  клубу,
І  пустує  стадіон.

У   парку   лише   дерева,
Розмовляють  між  собою.

У   селі   були   сади,
Найбагатші  на  землі.

А  які   були   баштани,
Виноградники   каштани.

Ліс у  нас який  красивий,
І   байраки  молоді.

Скільки  люду  побувало,
Скільки  було  там  рідні.

А  Явдошкина   гора,
Наче  магніт  всіх  звала.

Бігли   взрослі  і  малі,
Покататись   на  горі.

Ось  так   весело   жили,
У  великому   селі.

Що  тепер  про  це казати,
Треба  чаще   приїзжати.

Оживе   наше   село,
І  згадає   як   було!!!