Смерть звезды. И. Е. Коваленко

«Смерть зорі»

Зоря осипалась. І яблуневий попіл
Лежить у мене зараз на столі.
Його так мало, лиш маленька жменька.
Ловив іскринки я в свої долоні,
Вони так солодко долоні обпікали,
А потім гасли на моїх руках.
Нема зорі... Лишився тільки попіл,
І мушу я цю зірку поховати.
Бракує урни, та її й не треба.
Я в гай піду, гніздечко соловейка
Знайду і попіл висиплю у нього:
Нехай в нім буде зоряна могила.
І я один прийду вклонитись їй,
Один-єдиний на усій землі,
Що бачив смерть зорі
І реквієм їй склав.
----------------------------------
«Смерть звезды» И.Е.Коваленко

Звезда осыпалась. И яблоневый пепел
Лежит сегодня на моём столе.
Его так мало – только маленькая жменька.
Я искорки ловил в своей ладони.
Они так сладко мне ладони обжигали,
А после – гасли на моих руках.
И нет звезды… Остался только пепел,
И должен эту спрятать я звезду.
Нет урны, но она мне не нужна.
На луг пойду, найду гнездо соловушки
И это пепел высыплю в него.
Пускай в нём будет той звезды могила.
И я один приду  ей поклониться –
Один-единственный на всей земле,
Кто видел смерть звезды
И реквием сложил.

 (28.06.2018)