Соната номер чотирнадцять
Лунає в місячному сяйві...
Лиш зорі навкруги юрмляться.
І ніч… А інше? Інше - зайве.
Бринить душа у до-дієз мінорі!..
Їй байдуже, яке тепер століття -
Як двісті років то;му, в небі зорі,
І неповторність чарівно;ї миті.
О, Людвигу, сонатою кохання
Скорили ви душі моєї струни!
Ті звуки, сповнені солодкого жадання,
Карбують в серці таємничі руни…
І знов мрійлива «Місячна соната»
Під зорі лине сумно й романтично ...
Коханню недосяжному посвята,
Бетховена творіння щире й вічне.
Соната номер чотирнадцять
© Copyright: Петренко Ольга, 2018
Свидетельство о публикации №118062803100
Свидетельство о публикации №118062803100
Рецензии