Л. Костенко. Петро - не Юда

Пётр - не Иуда. Он любил Учителя
и сроду б уст отверсть* не смог...
Когда Иисуса увели к мучителю
был холод. Пётр продрог.

А тут рабы и слуги архиерея
Большой огонь сложили у суда,
подумал Пётр: - я лишь погреюсь,
как знать - ещё придётся ли когда.

Он подошел к вельможным и негожим
и руки грел у их огня; в ответ
слуга спросил: - Ты ученик, похоже?
Был холод. Пётр сказал лишь: - Нет.

Он так сказал, и тот ушёл к крыльцу.
Рабы жгли хворост, трескалась лоза.
Мессию били. В грудь. И по лицу.
Огонь горел. Петр опускал глаза.

Когда ж Иисуса в руки палачам отдали,
и ввысь был над землёй воздет,
слуга спросил: - ты был с Его учениками?
Горел огонь. Апостол молвил: - Нет...

Он руки грел, и проклят был Пилат,
Он в сердце плакал, и скорбел потом.
Но тот огонь всё продолжал пылать,
и Пётр сидел среди рабов рабом.

Ведь вот распнут. Тогда, вестимо...
Кто ж понесёт и дальше людям свет?...
Слуга сказал: - Я ж видел тебя с ними!
И в третий раз отрёкся Пётр: - Нет.

Ну, Пётр, ты как?  Согрел свои ладони?
Ты спасся. Догорает пепел сиз…
Тебя распнут не скоро, при Нероне.
Зато иначе: головою вниз.




*ОТВЕ;РЗТЬ (или отверсть), - раскрыть, открыть. О. уста (также перен.: начинать говорить).

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.




Оригинал:

Петро — не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
…Коли вели Ісуса до мучителя,
була сльота. Петро апостол змерз.


А тут раби і слуги архирейські
Такий вогонь великий розвели!
Петро подумав: — Я лише погріюсь,
Бо хтозна, чи ще прийдеться коли.

Він підійшов до ницих і бундючних,
І руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: — Ти також його учень? —
Була сльота. Сказав апостол: — Ні.

Він так сказав, і той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.
Вогонь горів. Петро дивився вниз.

Коли ж Ісуса повели, одмучили
і розп’яли в такій височині,
слуга спитав: — Ти був між його учнями? —
Горів вогонь. Петро промовив: — Ні.

Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав і скорбів.
Але вогонь продовжував палати.
І він сидів, як раб серед рабів.

Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: — Я ж бачив тебе з тими! —
І втрете він тоді відрікся: — Ні.

Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? Догоряє хмиз…
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Зате інакше: головою вниз.