Л. Костенко. Комусь щоб хлiба скибка

Кому – чтоб хлеба скибка,
Кому – чтоб только лавры.
Одна душа как скрипка,
Другая – как литавры.

А тут не всё так чётко.
То крылья, то вериги.
От Баха - до чечётки.
От «чижика» – до Грига.

От нежного ноктюрна –
До громовых симфоний.
От буйного сумбура -
До смеха саксофонов.

Все голоса природы,
Все виды, перевиды,
От голоса народа –
До писка индивида.

Все в душу жмет усердно.
Вошло – на век осталось.
Такие вот концерты.
Аж сердце надорвалось.


оригинал:

Комусь – щоб хліба скибка.
Комусь – щоб тільки лаври.
Одна душа – як скрипка,
а друга – як літавра.

А тут не все так чітко.
То крила, то вериги.
Від Баха – до чечітки.
Від "чижика" – до Ґріґа.

Від ніжного ноктюрна –
до громових симфоній.
Від буйного обурення –
до сміху саксофонів.

Всі голоси природи,
всі види й різновиди,
від голосу народу –
до писку індивіда.

Все в душу входить вперто.
Ввійшло – навік зосталось.
Оце такі концерти.
Аж серце надірвалось