Купальськi утiхи

Рясним зорепадом небо нічне,
На землю спустило свято ясне.
Магія лісу, спалахи мрій.
Івана Купала, відлуння надій.

Пахощі трав ледве прим'ятих,
То біля річки сидять молодята.
Чекають казкової миті вони,
Щоб почуття зберегти назавжди.

Зірвалася зірка з неба ясна,
Та впала де папороть зацвіла.
Кому пощастить дивну квітку знайти,
Добробут і щастя чекають завжди.

Та раптом почулись пісні обрядові.
Дівчата наділи наряди прозорі.
Напружене тіло, погляд чудний,
Чекають вони дивовижних подій.

У білих сорочках, з вінками в руках
Дівчата здійснили магічний обряд.
І суженних милих чекають своїх,
Віночки дорогу вкажуть до них.

Десь чується пісня русалок грайливих,
Все манять і манять їх переспіви.
Та раптом з'явились дівочі вінки,
Спугнули бешкетниць співочих вони.

Марена чаклує в тумані річному,
Та створює ніч вона дивно казкову.
Мереживом зоряним скутає ліс,
Та вдягнене намисто із росяних сліз.

А там запалало багаття гаряче
До самого неба іскрами скаче.
І стрибають  пари крізь пламя в ночі,
Щоб вірне кохання назавжди знайти.

Яскравими барвами ліс запалає,
На свято Купальське усіх закликає.
Здоров'я, багатство, чарівність очей
Несе дивне свято в оселі людей.

Хай кожна родина буде радіти,
На радість батькам, з'являються діти.
Нехай же лунають веселі пісні,
Ніколи не буде в оселях журби.

Івана Купала-магія снів.
Маренові чари, русалочий спів,
Обряди купання, кохання та сміх,
Річна прохолода шалених утіх!