Повернутись з безлюдних площ,
Хоч вертатися вже не варто.
Стиха ллється за комір дощ -
На руках тільки бита карта.
Ну то й що, коли ти вже спиш,
І нічна заступила варта.
Ну то й що, коли ти мовчиш,
Значить, слів нам обом забракло.
Значить ми опинились між
Першим променем і останнім.
І ціна всім зусиллям гріш -
Все спочатку - іще до смеркання.
І коли майже збився з ніг,
Згасла обрію синя ватра,
Зрозуміти, що ти не встиг,
І вертатись було не варто.
Повернутись з безлюдних площ
© Copyright: Стах Розсоха, 2018
Свидетельство о публикации №118062600037
Свидетельство о публикации №118062600037
Рецензии