Дощ в головi

Якось так все не так...
Пофарбовані хмари
виникать з-за гір, що пливуть понад світ...
Тут спокійно...а там, над Вкраїною, чвари,
що вимикують душі вже тисячу літ.
Там і в липні зима понад краєм лютує,
розриваючи серце на мотлох за мить!
Хто ж ця курва, що долю Вкраїні мудрує?!
Чи, бува, не при владі постійно сидить?!..
Чи, бува, не вона нам скорочує віку,
і останню надію тихенько краде?..
Подивися - цієї потвори без ліку,
а людей залишилось, на жаль, де-не-де...
Продає вівтарі...
Підгендльовує киснем...
Забирає з порожніх старечих кишень...
От би пекло хоч раз ту мерзоту притисло!
Хоч однісінький раз!..
На однісінький день!..
Щоб вона до порожніх кісток засмагала,
відчуваючи як відпадають шматки
свого власного, страхом нажитого сала
на замовлені десь у Парижі вінки...
Щоб її хоч на мить засудили до страти
чортенята у мантіях з мертвих сердець
за просте намагання людиною стати,
що не тицяє душу свою в гаманець.
І, як вишенька, хай би їй мозок пірвало
за постійні знущання над краєм моїм,
в чию плоть хтось постійно витискує жало,
цю біблейську красу заганяючи в дим.
Може я захворів?..
Не писав, а намарив...
Але ж ні!
Я ж бо бачу пташиний політ...
Якось так все не так...
Пофарбовані хмари
виникать з-за гір, що пливуть понад світ...