Як би ж то й справді у здобутку літ...
Тривоги всі покинули зненацька.
Несли щоб нас,надії в ніжний цвіт...
Що би росла й цвіла,душа козацька.
Та як би ж то не склалося в віках...
Мереживом,в знедолі,-оксамитом.
Не дай нам Бог! Носити на руках...
Юродивого,брехуна,й бандита.
Як би ж то знати,прийде певний час.
Коли ще,усміхнеться знову доля.
І материнська,буде добра воля...
Летітиме,молитвою за нас....
У чисте небо,з сонцем і хмарками.
До Бога линуть,з прошарком життя.
Дивуючись дитячими очами...
Без сліз і горя,в чисте майбуття.
(Понкратова.О.В.)
Як би
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118062601967
Свидетельство о публикации №118062601967
Рецензии