Тихая звезда. И. Е. Коваленко

«Тиха зірка»

(Der stille Stern)

Ця приповідка, поговірка
У серці схована на дні.
Я знаю – є на світі зірка,
Не всім помітна вдалині.

На небі різні зорі сяють,
Так Бог створив не без причин,
Та погляди усі звертають
На зорі перших величин.

Одна блискучо-золотава,
А інша світить голубим,
І кожна з них така яскрава –
Не позмагатися малим.

Та є на світі зірка тиха,
Вона твоя або моя,
Та, що боронить нас від лиха,
Хоч ледве світить, не сія.

Ця зірка тихо, тихо світить
Серед безмежних зоренив,
І мало хто її помітить,
Не те, щоб погляд зупинив.

Коли мені на світі гірко
Серед недоспаних годин,
Я знаю: світить тиха зірка –
Я в цілім світі не один!
---------------------------------
«Тихая звезда» И.Е.Коваленко

Та присказка, та поговорка
Лежит на сердце в самом дне.
И есть звезда – как будто зорька,
Не всем заметна в вышине.

И звёзды разные сияют –
Бог так творил не без причин,
И все дороги возвращают
На звёзды первых величин.

Одна блистает золотистым,
А наша светит голубым,
И все – сияюще-искристы,
К ним не добраться малым сим.

Но есть звезда, что светит тихо.
Она – твоя или моя
И защищает нас от лиха,
Хоть очень трудно ей сиять.

Она так тихо, тихо светит
Среди созвездий в небесах,
И мало кто её заметит,
Пред нею опустив глаза.

И я, когда на свете горько,
Среди бессонницы годин,
Я знаю: светит тихой зорькой –
Я в этом свете не один!

(25.06.2018)