Чи зайнялося червонясте надвечір'я,
Чи день, чи ніч, чи вранішня імла,
Нам шлях освітлює палаюче сузір'я,
Бо воля нас у безмір повела.
І хай нелегко нам на цій стежині буде,
Хай ми не бачимо ні краю, ні кінця,
Та вже такі істоти ці уперті люди,
Що перешкоди їм відточують серця.
Нам не завадять гравітації тенета,
Бо двигуні у нас потужні та живі,
Вірші ми пишемо, будуємо ракети,
Весь час шукаємо теорії нові.
Смілива думка поринає у майбутнє,
І простір зоряний палає у очах,
Стрімкі польоти завжді незабутні
На наших мріях - сонячних вітрах.
Ніхто із нас ніколи не залишив
Товариша чи друга у біді,
Лишь тільки разом ми злітатимемо вище
На інверсійному крилатому сліді.
І з цього шляху ми ніколи не звернемо -
Він доля людства і призначення Землі.
І швидкість світла ми колись наздоженемо,
А після того перевищимо її.
17.02.2006
Суз р я
© Copyright: Аня Дикая, 2018
Свидетельство о публикации №118062407674
Свидетельство о публикации №118062407674
Рецензии