Залишила тебе я назавжди,
Від нині, такі далекі і чужі,
Ти вмикнув свою гордість,
А не тепло душі натомість.
І у моїй майнуло холодком,
Це був і неабиякий урок.
Просив не раз із каяттям
І знову серцю болю завдав.
Пішла у нікуди і одиноко,
Було напевно не солодко,
Та поряд справжня мука,
У подарунок була розлука.
Чому дві долі перетнулись
І щастя тихо посміхнулось,
Та довгим бути не судилось,
У роздоріжжі відвернулось.
Тепер ніхто стали і я, і ти,
Були неначе й рідними,
Та стали черстві і байдужі,
Не вороги ми, але й не друзі!
26.04.1981
Не друзi не вороги
© Copyright: Неонила Морозюк-Мила Бренер, 2018
Свидетельство о публикации №118062403326
Свидетельство о публикации №118062403326
Рецензии