Лина Костенко. Ночь на Купала

Перевод с украинского


Мне вспомнились вдруг ночи на Купала...
Звездами ночь красиво накрапала.
Бездонно небо и безбрежен свет,
а нам всего по восемнадцать лет.

Несмелые, ещё дрожат уста.
Так до утра - и ночь, и высота.

А мимо катится большое колесо,
Огнём окутано, всё это будто сон.
Обёрнуто соломою, летит
и на ветру пылая, всё горит.
А искры от себя забросив прочь,
обугленное убегает в ночь...

Девчата в плахтах, в ожерелье,
венки бросают по теченью споро.
Гадают все, вокруг веселье,
ребята же в огонь бросают хворост.

Плывут венки, и мой плывёт, не тонет.
А сердце беззащитное, чуть стонет,
таким пою я нежным голоском!..
Ухватами снимают черти звёзды,
Венок плывёт,уходит ночью в грёзы.
А может быть, застрянет за корягой
Иль где-то ляжет,присыпанный песком?

Потом, вдруг- как сломалося весло
и подхватило душу, понесло.
И закрутило в вихре невзначай.
Тогда б остановиться и летам.
Душа стремится в детство - тёплый край,
Ведь ей тепло на свете только там.


****************************************


Чомусь згадались ночі на Купала...
Зірками ніч висока накрапала.
Бездонне небо і безмежний світ,
а нам всього по вісімнадцять літ.

Такі несмілі, ще тремтять вуста.
Отак до ранку — ніч і висота.

А ще згадалось — колесо вогненне
з гори в долину котиться проз мене.
Обкручене соломою, летить
палахтить на вітрі, палахтить!
І, розгубивши іскри увсібіч,
обвуглене, заточується в ніч...

А вже дівчата в плахтах, у намисті,
вінки пускають за водою вниз.
А вже гадають, хто кому до мислі,
а хлопці зносять до багаття хмиз.

Пливуть вінки, і мій пливе, не тоне.
А серце ще таке безоборонне,
таким співаю срібним голоском!..
Чорти знімають зорі рогачами...
Вінок пливе, зникає за ночами...
Чи десь його прибило між корчами,
чи десь лежить, примулений піском?..

А потім —як зламалося весло.
І підхопило душу, й понесло,
і закрутило у такому вирі!..
Було б тоді й спинитися літам.
Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там.