ЮКА. Прозаическая миниатюра. Василина Иванина

http://www.stihi.ru/2018/06/20/8136

Впервые это удивительное растение я увидела в Ужгороде - в маленьком цветнике  возле кафедрального собора. В мои студенческие годы на холме в епископской резиденции размещалась университетская библиотека, где я проводила много времени. Помню потускневшие старинные зеркала в кованых тяжёлых рамах, таинственно взиравшие на нас в вестибюле, деревянные крутые  лестницы с резными перилами, особенную тишину высоких читальных залов, решётчатые окна, сквозь которые время от времени хотелось глянуть на храмовый сад.
На столбиках ограды в цементных вазонах возле входа зимой сквозь снег торчали зеленые твёрдые, кокетливо изогнутые широкие острые листья. Выглядели они коряво, потому что какие-то тугие нити обрамляли их. Естественно, они удивляли своей несвоевременностью, однако больше настораживали, вызывали тревогу. Почему? Не знаю… Но старалась отводить взгляд, когда пробегала мимо. А летом, во время сессии, среди листьев увидела высокие величественные стебли, сплошь усыпанные  белыми колокольчиками, теперь уже любовалась ими, однако с опаской. Что-то чуждое было в них… что-то холодно-угрожающее…
Затем неожиданно случилось мне встретиться с этим растением и в том городе, где я оказалась после университета. В сквере у фонтанов вдоль дорожки торчащие листья создавали своеобразный барьер, словно отпугивая желающих что-то мимоходом сорвать на клумбах…
 Оказалось, называется эта незнакомка юкка. И что она вроде бы не должна была вызывать никакого опасения, поскольку считается цветком счастья. И многие выращивают её дома, в комнате или в цветнике. Говорят, если она у вас хорошо прижилась и выглядит чудесно, то счастье надолго и прочно поселится здесь. Атмосфера в вашем доме станет уютной, спокойной и умиротворённой. А если закопать под её корнями несколько медных монет, то станет это порукою материального благополучия семьи. Конечно, любая примета имеет и реальное основание. Интересно было бы расшифровать тайны юкки…
Это растение, по мнению ботаников, выделяет летучие вещества, которые помогают собраться с силами, преодолеть неуверенность в себе,
успокоиться в сложной ситуации.  Считают, что любую  ссору и скандал юкка способна остановить в самом их начале.
Её желательно размножать и раздавать друзьям да знакомым, потому что счастье должно передаваться из рук в руки. Чем больше росточков вы раздарите, тем больше прибудет вам счастья…
В больничном парке сейчас обильно цветёт юкка. Её кусты обрамляют все дорожки, притягивают к себе взгляды пациентов, у которых есть силы прогуливаться по парку, и тех, кто смотрит на мир божий лишь через окна палаты. Говорят, она благотворно влияет и на здоровье человека. Ей вроде бы под силу укрепить нервную систему, усилить иммунитет, ускорить заживление ран….
Правда, я ещё не узнала, каким образом…


Оригинал

Уперше в житті цю дивовижну рослину я побачила в Ужгороді - у маленькому квітнику біля кафедрального собору. У мої студентські роки на пагорбі в єпископській резиденції поміщалася університетська бібліотека, де я проводила багато часу. Пам"ятаю потьмянілі стародавні дзеркала в кованих важких рамах, що таємниче споглядали нас  у вестибюлі, дерев"яні стрімкі східці із різьбленими перилами, особливу тишу високих читальних залів, гратчасті вікна, крізь які час від часу хотілося  подивитися в храмовий сад...
  На стовпчиках огорожі в цементових вазонах біля входу узимку крізь сніг стирчали зелені твердющі, кокетливо зігнуті широкі загострені листки. Виглядали вони кострубато, бо якісь цупкі нитки оторочували їх. Звісно, вони  мене дивували своєю несезонністю, однак більше насторожували, викликали тривожний настрій. Чому? Не знаю... Але поглядом старалася оминати, пробігаючи мимо. А влітку, під час сесії, побачила високі стебла, рясно всіяні величенькими білими дзвониками, тож милувалася ними, але теж з осторогою.Щось не наше, чужинецьке було в них...щось холодно-загрозливе...
Відтак несподівано трапилася мені зустріч із цією рослиною і в тому місті, де я опинилася після універу. У сквері біля фонтанів уздовж доріжки настовбурчене листя створювало своєрідний бар"єр, мовби відлякуючи охочих  мимохідь щось зірвати на клумбах...
Виявилося, що зветься ця незнайомка юка. І що вона не повинна би викликати ніякої остороги, оскільки вважається квіткою щастя. І багато хто вирощує її вдома, у кімнаті чи у квітнику. Кажуть,якщо вона у вас добре прижилася і виглядає чудово, то щастя надовго і міцно оселиться тут. Атмосфера у вашому домі стане затишною, спокійною і умиротвореною. Якщо ж закопати під її коренями кілька мідних монет, то це стане запорукою матеріального добробуту родини. Звісно, будь=яка прикмета має і реальне підґрунтя. Цікаво було б розшифрувати таємниці юки...
Ця рослина, на думку ботаніків, виділяє леткі речовини, які допомагають зібратися з силами,подолати невпевненість у собі, заспокоїтися у скрутній ситуації. Будь-які сварки та скандали юка, вважають, здатна зупинити в самому їх початку.
ЇЇ бажано розмножувати і роздавати друзям та знайомим, тому що щастя має передаватися з рук у руки. Чим більше паростків ви роздаруєте, тим більше додасться вам щастя.
У лікарняному парку зараз рясно квітує юка. Її кущі оторочують усі доріжки, спиняючи на собі погляди тих пацієнтів, котрі мають сили прогулюватися парком, і тих, які споглядають на світ Божий лише із вікон палати. Кажуть, що вона благотворно впливає і на здоров`я людини. Їй начебто цілком під силу зміцнити нервову систему, підсилити імунітет, пришвидшити загоєння ран...
Правда, я ще не дізналася, яким чином.

Фото  со странички Василины Иваниной.