Надпитий вечір чарував мене.
Манив туманом солощавим смаком.
Ще в полі цвітом,ще червоним маком...
Коханням птахів в листі,-промайне.
Мине...і вітер загойдає віти.
Дощами змиє тяготи життя.
І ти до мене ступиш знов із ...звідти.
Крокуючи у наше майбуття.
Несучи відчуття своє до скону.
І бережно моє...в серце схова...
Плекаючи родину мов ікону...
П'ючи...мов воду...в жаркії жнива.
Мов урожай багатий загортаєш...
У чари що природа принесла.
Надпитий вечір,знову випиваєш,
Надією...що з нами проросла.
(Понкратова.О.В.)
Надпитий вечiр чарував мене
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118062009133
Свидетельство о публикации №118062009133
Рецензии