Над Десною

Ось я стою над тихою Десною…
Я тут не вічно,
          бо – звичайний гість.
І ти, коханий мій,
          у цім раю зі мною,
І квіти весняні
          чарують нас до сліз.
Пройшли з тобою ми
          прямі й круті дороги.
Весь світ був перед нами
          в цім житті –
І  Альпи, й Африка,
          й Дніпра пороги…
Та повертались ми в свій дім
          з далеких тих світів.
Нехай всі кажуть, що життя
          це  лиш добробут,
Але додому нас
          усі стежки ведуть.
До тихої Десни
          і  до козацьких строгів,
Бо щастя і любов
          знайшли з тобою тут…
Дідів тут наших
          і батьків могили.
В священному Дніпрі
          охрещена душа.
Тут донечку свою 
          в любові ми зростили.
Тут юність у онуках,
          як  маки, розквіта…
Нехай є кращий світ 
          багатий і спокійний,
В теплі чужих морів
           і в розкоші перлин.
Та найдорожчий нам – 
           наш край простий і вільний
З  Інгулом  і з Десною.
           На всій Землі – один.
                27.05.2018. Київ