Ти не співаєш вже давно,
Мовчить в кімнаті піаніно.
Напевно, долею дано
Тобі на небі жити, Ніно.
Десь там, за хмаркою, сліди.
Куди ідеш, ніхто не знає.
Ти на хвилинку хоч зайди,
Твій одяг так тебе чекає.
Все на місцях тут, як колись:
Цяцьки , щоденники дівочі.
"Чому ж ті мрії не збулись?"-
З твого портрету шепчуть очі.
Напевно, в райському саду
Пісні тепер співаєш, Ніно.
А мати носить все біду
В кімнату ту, де піаніно.
***
© Copyright: Зинаида Савило, 2018
Свидетельство о публикации №118061908373
Свидетельство о публикации №118061908373
Рецензии