Я в сад иду души своей. Иван Коваленко

"Заходжу в сад душі своєї..."

Заходжу в сад душі своєї,
Все далі йду, в гущавину,
В усі куточки зазирну, –
Прийшов прощатися до неї.

Проходжу мудрості алею,
Торкаю вірності стіну,
Цвітуть ще ніжності лілеї,
Хоч вихор знищив не одну.

Добра, любові, честі, шани
Ще квітнуть квіти і не в’януть –
Я з цим ішов назустріч дню.

Та зараз вечір, скоро темінь,
Я не подбав раніш про кремінь.
А треба викресать вогню!
---------------------------------
«Я в сад иду души своей» Иван Коваленко

Я в сад иду души своей,
Иду всё дальше – в гущу, в чащу,
Во все углы вперёд смотрящий:
Пришёл я попрощаться с ней.

Где мудрость создала аллей,
Я – в стену верности стучащий.
И нежность, посадив лилей,
От бурь их скрыла леденящих.

Добра, любви, почёта, чести
Цветут цветы, и с этим вместе
Я шёл вперёд в грядущем дне.

Сгустился вечер, скоро темень,
Я не запас заране кремень,
А нужно воскресать в огне!

(18.06.2018)