Лина Костенко. Сюита голубая в небесах

Автор: Лина Васильевна Костенко (1930 г. р.)

        Повторный перевод Инессы Соколовой (улучшенный)

***

Курлычут журавли нам на прощанье…
Сюита голубая в небесах…
Осенний дождь. Струну воспоминаний
затронут вербы пальчики слегка.
Грустна арфистка, тонкие ручонки
укутались по плечики в туман.
Сыграй мелодию любви негромко,
ту, без которой веры нет словам.
Изобрази осенний плач калины,
всё то, что любо. Очень я прошу!
Я не скрипичный ключ, а журавлиный
над полем в небесах изображу.


Оригинал


* * *

Ті  журавлі,  і  їх  прощальні  сурми… 
Тих  відлітань  сюїта  голуба…   
Натягне  дощ  свої  осінні  струни, 
торкне  ті  струни  пальчиком  верба. 
Сумна  арфістко  –  рученьки  вербові!  – 
по  самі  плечі  вкутана  в  туман. 
Зіграй  мені  мелодію  любові, 
ту,  без  котрої  холодно  словам.
Зіграй  мені  осінній  плач  калини. 
Зіграй  усе,  що  я  тебе  прошу. 
Я  не  скрипковий  ключ,  а  журавлиний 
тобі  над  полем  в  небі  напишу.