Песни Восхождения

I
Не маю іншої надії
Поза святим твоїм хрестом,
Бо у житті всі наші мрії
Стають засліпленям і сном.
Та і нащо мені багатство,
Коли Отець мій бідним був?
У сильних слави не здобув,
Не з нього сила, слава й братство.
На довге щастя в світі цім
Нащо плекатиму надію?
Його утримать не зумію,
Розтане в смерті, ніби дим.
Молю: не дозволяй мені
Речам непевним довірятись,
Не дай від світу заховатись
В порожній людській глибині.
Коли стомлюсь, не схочу жити
У затяжній цій боротьбі -
Дозволь довіритись Тобі,
В твоїй любові відпочити.
Якщо на Тебе покладусь,
То і в братах знайду опору.
Усе – твоє, коли угору
З відкритим серцем я дивлюсь.
Тоді до Тебе все веде –
І навіть те, чого зрікаюсь,
Що, як Тобі не довіряюсь,
На плечі згубою впаде.
Поза Тобою – темнота,
В Тобі – усе стає коштовним.
Дай жити Словом невимовним,
Що у прийдешності зроста.
 
21.09.1995

II
«Ти б не шукав Мене, коли б уже не знайшов.»
Блез Паскаль

Як блискавка – так буде Твій прихід
В кінці земних часів.
Ніхто не зна, коли раптово світ
Здригнеться до країв.
Ніхто не знає, звідки і коли
Приходить Судія.
На поклик гір злітаються орли -
Так і Твоя сім'я.
Тебе вхопить – мов блискавку спіймать,
Не втрапиш Ти до рук.
З Твоєї волі тільки відшукать
Тебе Твій може друг.
І все одно – в пустелі, чи в містах,
В дорозі, чи у сні.
Чи в бурі, чи в захмарених горах,
Чи в серця глибині.
До кожного приходиш Ти на суд,
Як забажаєш сам.
Найвища радість і найтяжчий труд
Даються небесам.

21.10.1995

III
Тихим віянням вітру
Ти приходиш до нас
В несподіваний час -
Тихим віянням вітру.

Прохолодою ранку
Нам даруєш спокій,
Мир даруєш нам свій
Прохолодою ранку.

Світлим променем сонця
Сходиш в темну тюрму,
Розриваєш пітьму
Світлим променем сонця.

Дружнім лагідним словом
Повертаєш на путь  -
І мене не забудь
Дружнім лагідним словом.

21.10.1995

IV
«Віра – як сокира гільйотини, настільки ж тяжка, як і легка»
Ф. Кафка

Що значить – вірити?
Заплющив очі

Та йдеш над прірвою
Через тонкий місток?

Що значить – вірити?
Зректись своєї волі,
Поринуть з головою
В стрімкість хвиль,
І все життя плисти за течією,
Не знаючи початку, ні кінця,
Всім серцем покладаючись на Тебе.

А течія гуркоче ніби грім.
І стільки в ній підводних гострих рифів,
І стільки острівців, що кожен з них
Гостинності притулком видається.
А тільки ступиш ти на їхній грунт –
Засне душа в оманливих тенетах.

А скільки супротивних тих потоків!
Вже бурі заливають з головою,
І врешті вибиваєшся із сил,
І хочеться піти на дно й спочити,
А знаєш, що не можна.
І гукаєш, немов Петро:
«Тону, рятуй мене!»
І знаєш, зараз з'явиться Рука,
І поведе спокійно через бурі,
І виведе на берег довгожданий.
Це значить: вірити.

21.10.1995

V
Для таїнства потоки водні – знак,
Що в них вже ціле місто на плаву.
Коли б знайшовся батюшка дивак
Та й освятив цю хмару дощову!

Ото б уже хрестилися усі
В тій вітряній купелі до небес!
І клени у величності й  красі
Заспівують тропар: «Христос воскрес».

Охрещені дороги та шляхи
Свою басову партію ведуть.
Дискантами вторують їм дахи,
На самий верх мелодію несуть.

А вище – вже і ангельські хори,
А десь внизу стихійних духів спів.
І все для мене  – Хрещення дари,
І мабуть їх Франциск благословив.

28.10.1995

VI
Чи знають Тебе ці каштани?
Здіймають молитви до кого
Ті схрещені руки міцні?

Чи царство Твоє настане
Ну от, хоч для дятла старого
На струхлявілому пні?

Чи з квітами Ти говориш,
Чи просто створив їх на втіху
Свою і Своїх дітей?

Чи душу теж має море?
Про що шепочуться тихо
Розчахнуті стулки дверей?

Голоси тополині,
Голоси журавлині.
З піднебесся земної краси
Голоси, голоси, голоси.

7.11.1995


VII
Гарно буть мені з Тобою
На дорозі в буревій –
Під небесною габою
Відчувати захист Твій.

Гарно буть мені з Тобою
На неходжених стежках,
І за сильною Рукою
Торувати власний шлях.

Гарно буть мені з Тобою
Серед друзів та братів,
За розмовою палкою
Поринать в безгучний спів.

Гарно буть мені з Тобою
Тільки вдвох на самоті –
Поділитися журбою,
Розказать думки прості.

Гарно буть мені з Тобою –
Говорю я чи мовчу.
Серед спокою та бою,
Серед сміху та плачу.

Не покинь душі моєї,
Боже, радосте моя.
До оселі, до твоєї
Врешті знов дістанусь я.

7.11.1995