Огненне Слово

Поема-епіфанія

                Христу, Господу
                Богу-Слову з любов’ю
                присвячується

1

Чого ж упадуть
тут
і там?
не в долях лиш —
            а й в небесах!
бо нема в них
любові
не залюблюють люд
у Христа!..


Любове, чом огненне Слово?
Таке огненне! —
             що й не знав
         й не знаю
що й люд не зна.
Ісусе, найсолодший
                і огненний Раю!
Така вже недосяжна вишина!
й така, що я без неї
                обмираю...
Витає — тільки Погляд, він
серця всім
напуває!


2

Витає Він
бо Дух літає
 
У слові з висоти
така вже глибина
                є
що душу й дух
              аж розділяє
              і розрізняє
кості — від хрящів і шпіку.
Й усе — те слово знає!!


3

І що я знаю?
щось дитяче й не тягуче
засмага й опік
менш є,
ніж на воді, —
як ти зійшов
чи підняв Бог —
на кручі!


там Дух
м’який і
непалючий
та й хто? — він
не полюбить тут Христа?
нехай любов
в блаженство вироста


4

як слава Божа
в серці в нас
а слово Бога
йде — як вічність
в час
проте —
яке воно цілюще!
младе, квітуче!
 
і мимо нас
так протікає час
любов’ю й словом
вже я не обпікаю вас!


бо слово часу
ріжуче й пекуче,
бо є огненне,
але не те,
що
вічне через мене...


бо слово Господа
і Бога серця! —
воно не постаріє!!
Господь так вміє.


Один Господь так вміє!!
Приходить в серце
і воно світліє
й більш молоде
і час вже не біжить —
бреде
на оці і нікого
і ніде


любов моя
й любов твоя, хто у Христі —
любов — як вічний День!!


5

О День!!
а всесвіт — ніч.
І ще любов — це
Божа Мати йде!
І любов серця з серцем
й більш ніде

 
6

І вдячне серце!
вдячний — в серці!
І що кущі — мимобродящі —
я серцем вдячний!


Красо в мені,
від Божих ти хотінь!
Ще більш м’яких сердець —
й не видна стане тінь!


7

Так слово із любові родить Бог,
бо ми в Ім’я Христа —
удвох, утрьох,
всімох, удесятьох...


8

а очі що раніш в жони
                моєї
такі були
що одним махом
із вій дивились
як із землі всієї,
                нічиєї, —
засвіт стривоженая птаха!..

то ж і з очима не поробить
                птаха
нічого!


але в зорі тепер своєї —
в любові! —
щасливі очі
в них нема вже страху

 
9
а це ви знаєте:
як протяг світу
                віє
— Зачини двері!
Що ж. Бахне.
Зачинив зух. Зате —
є очі вже її,
            святії


А що ви зможете
щоб задля неї дати?
хто — тихе полум’я
хто — час
духи крилаті,
вітрові солдати —
на то ж є Бог!!!


Огненне слово долетить
як Бог —
крилате...

24 — 28.04.2018, причастя
Київ