Лето
Літо
Літо надіями теплими вмилось,
Днями минулими не відболіть…
Потім на милицю важко схилилось,
Мовби прожито десяток століть…
Літо за саду окраєць вчепилось,
Так не хотіло іти в листопад…
І серед віття черешень згубилось,
Де у обіймах тривожився сад…
Літо в долонях моїх опинилось,
Ми з ним співали удвох в унісон…
Тільки ж усе це мені лиш наснилось,
Ну і кумедний жіночий цей сон…
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2018
Свидетельство о публикации №118061603905
Свидетельство о публикации №118061603905
Рецензии