Секрет
Настане ніч. І знову до зорі
Затихне миле місто уві сні,
Замріяно засяють ліхтарі,
Мов зірочки в небесній вишині.
Я поглядом на небі блиск ловлю,
Шукаю зіроньку між хмар-тенет,
Її мрійливу таїну люблю,
Довірити їй хочу свій секрет.
Всміхнеться зірка радісно мені,
І знітиться, ледь зашарівшись вмить,
Розтане ранком у новому дні…
Чи встигнемо удвох поговорить?..
Мільярди миль і літ лежать між нас,
Тривалим буде стрічний переліт.
Молю, аби вогонь її не гас,
Щоби собою повнила мій світ.
Моя богиня – зіроньку назвав…
Кохання ніжне трепетних орбіт…
Твоє ім’я таємно я їй дав,
Передаю із нею свій привіт.
Ту зірку легко вирізниш з усіх -
Яскравим сяйвом серце полонить,
То ж подаруй і ти їй чистий сміх,
І спробуй з нею теж поговорить.
На вулицях вже згасли ліхтарі,
І прокидається за містом далина.
Був подумки з тобою до зорі,
І ось один. І десь там ти одна.
Антоніна Грипа
Оригинал стиха
Настанет ночь и снова, до зари,
Затихнет милый город мой во сне,
Его в ночи осветят фонари,
Как звёздочки, мерцая в вышине.
Свой взор в ночное небо устремлю
В нём отыщу звезды туманный след
Я свет её таинственный люблю,
Ему готов доверить свой секрет.
Она, услышав, мне в ответ мигнёт,-
Смутившись и немного покраснев,
А утром растворится в синеве
Поговорить со мною не успев.
Меж нами миллиарды миль и лет,
А значит будет длительным полёт
И пусть всегда она свой дарит свет
Не забывая, что в пути пилот ...
Та звёздочка в ночи, - любви богиня...
Я ей доверил трепетный секрет...
Она носить твоё согласна имя...
Через неё передаю привет.
Её легко от прочих отличить,-
Она всегда сияет ярче всех,
Поговори с ней тоже, - не молчи...
И передай своей улыбки свет...
На улицах погасли фонари,
А город пробуждается от сна
Я в мыслях был с тобою до зари,
И вот один, и где-то ты одна...
Виктор Семенюк
Свидетельство о публикации №118061601917