Очі люди завидющі мають,
Від себе курка лиш гребе,
На шию ближньому сідають,
А Бог мовчить собі з небес.
Слава добра іде пішки,
А погана мчить конем,
Тримай міцніше віжки
Аби не виглядіти пнем.
До похвали з нас кожний ласий,
В ній міри всякому нема,
Мед і цукор замість квасу -
Вершить тут Бог чи Сатана.
Спілкуються Зозуля й Півень
І сонце сяє їм з небес,
Як кажуть, «рука руку миє»,
Немає світу без чудес.
Осел, почувши солов’я,
Йому став півня вихваляти:
Терпить базікання земля,
Бо всім вона на світі матір.
Свою голову не вставиш,
Очі, вуха, ніс і смак -
В добро чи зло, тож від обставин
Підтримку маєш чи тумак.
Щастя й нещастя від очей
Та лиш ними світ нам милий,
Стільки лиха, бід, смертей –
Радість життя завжди єдина!
25. 05. 2018р., Рожни.
Очi завидющi
© Copyright: Григорий Божок, 2018
Свидетельство о публикации №118061408651
Свидетельство о публикации №118061408651
Рецензии