Нi! Не знаю я!
Ні! Не знаю я! Чи щаслива є,
У чиїх обіймах зашарілася?
Неспокійне щось серденько моє,
Наче Юність в чомусь помилилася.
Дівчинкою ще, досі ти у снах
Витираєш сльози рученятами…
Зранку бачу я, - не в моїх синах
Полишилась бровами крилатими.
Кожен мав свою стежку у житті,
Бо таке нам долею судилося.
Пам`ятаю ще, як насамоті
Не за тебе матір помолилася.
Ти даруй мені нездійсненність мрій,
Солов`їну пісню недоспівану…
Серденько моє пам`яттю зігрій,
І пробач нам зустріч несподівану.
12.06.2018 р.
Фото з Ін-ту.
© Copyright: Юрий Тригубенко, 2018
Свидетельство о публикации №118061402412
Свидетельство о публикации №118061402412
Рецензии
Мабуть, у кожного бувають такі несподівані зустрічі...Сумно... Хоча..."Усе, що є - то є найкраще"(в усьякому разі, так говорять філософи)
Спасибі за спогади!
Козлова Людмила 20.06.2018 22:20 • Заявить о нарушении
Спасибі за спогади!
Козлова Людмила 20.06.2018 22:20 • Заявить о нарушении
Спасибо огромное, Людочка! А ведь это и есть Жизнь! Такая, какая есть! Разная!
Юрий Тригубенко 21.06.2018 09:30 Заявить о нарушении
Юрий Тригубенко 21.06.2018 09:30 Заявить о нарушении