2-ое письмо майданутому небрату. Крымский мост

Второе письмо майданутому небрату.
Після відкриття Кримського мосту

Ось, мій небратику,
я знов пишу тобі листа, -
Під час складний,
під час ворожої навали, -
Коли вогнем палають
українські села та міста…
А москалі тим часом
міст побудували!..

Щось неможливе
нібито вони змогли
Зробити, - ось вже за два роки
красень-міст постався.
Радіють нині,
як шалені, москалі.
Чому же ти з безвізом,
як лошара, облажався?

В місцях не тільки
окупованої землі,
Але і скрізь:
на Сході Дальньому і на Кавказі, -
Ти бачив,
як раділи москалі,
Коли їх Путін
їхав на КАМАЗі?

Чи ви такий
не мали прецедент?
Чому ви також
не раділи, -
Коли ваш
Свин-олігарх-президент
З родиною
літав на Мальдіви?

Чому же кожен з вас
сидів сумний, як лох,
Чому не раділи
міста українські та села, -
Коли ваш
генІТальний пЛакуЛоЛ
З дружиною
літав на Сейшели?

Побачивши безмірну
радість вашу, -
Тоді, пониклі від своєї
нерозважної провини, -
Кримчани, сепари з Донбасу
наплювали би на Рашу,
Та й захотіли би
одразу повернутися
до складу України.

А так…
Навіщо же тоді
серед квітучих нив
Солдати кров свою
безмірно проливали?
Бандера не прийшов,
порядок не навів.
А москалі
тим часом
міст побудували!

До речі…
про Бандеру…
що тобі казати?
Мабуть, майдануте
сучасне-сучарісте бидло
Настільки його
стало діставати, -
Що це йому
вже вкрай набридло.

Бандера серед бісів
має не таке ганебне тло:
Сам Вельзевул у нього презіком,
а не якийсь там Вальцман Пеця;
Та й дупа його там, у пеклі,
має комфорт і тепло:
А що ще потрібно
для справжнього європейця?

Що про Бандеру
ще тобі казати?
Чекати можете на нього
скільки вам завгодно!
Але навіщо йому
увагу свою
до вас привертати, -
Коли у пеклі йому
аж ніяк не нудотно?!

Невже не знаєш ти, чому
Бандері вже до сраці –
ваші спогади про нього,
ваша пам’ять…
Мабуть, сподобалось дуже йому –
Те, як чорти у пеклі
його дупу мають.

Невже не хочеться тобі,
хоча би іноді,
Знову справжню
людську та людяну
радість пізнати?
Невже для радощів
нема вже в Україні
більше привідів,
Ніж на його,
на прихід Бандери
чекати?

Невже тобі
так важко спом’янути –
Те, як Надюху Савченко
з полону визволяли, -
Невже ту радість
більш не повернути?
(А москалі
тим часом
міст побудували!)

Чи замало
українцям нині
привідів для радощів?
Чи після Майдану
нелегка дісталась
вам спадщина?
Чому у недавньої
історії іще
Ви не раділи,
коли «воскрешали» Бабченко?

Чи звістка та
для вас вже – як отрута, -
Коли із Трамполяндії
вам «джавеліни» поставляли, -
Чи вже уся та радість ваша
цілком позабута?
А москалі
тим часом
міст побудували!

Або українець
вже більш не людина, -
Щоб мрію свою європейську
не міг би здійснити?
Або сьогоднішня
шумерська Укро-Майданина
Лише смертям та вбивствам
своїх громадян
уміє радіти?

Припам’ятай,
як було весело тобі, -
Коли твоїх співгромадян
щури хунтярські
сотнями вбивали.
Невже тепер в тобі на це
є відчуття жалоби та журби?
(А москалі
тим часом
міст побудували!)

Невже українцям
не можна було аж ніяк, -
Щоби зажити
сім’єю вільною та новою?
Чому же ви з безвізом
не раділи так,
Як москалі
з цією побудовою?

Ось бач:
вже є у москалів
міст-красень який!
До Криму є у москалів
своя пряма, наїжджена дорога.
А в дупі якого ляшка
залишилась, небратику мій,
Твоя над здоров'ячим глуздом перемога? 

Ти бачив,
як раділи москалі?
Ну а тобі –
Європа також ще
привабливою здається?
Хочу спитати:
як тобі там, взагалі,
Під хунтою олігархічною живеться?

Все той же чути
«щеневмерлий» спів?
Тобто, даремно ви
міста та селища Донбасу
руйнували?
Бандера не прийшов,
порядок не навів.
А москалі
тим часом
міст побудували.