#крамастихи #Гио
Ще трішки, ще трішки,
не вічність я прошу,
Я прошу, дай ще одну мить,
Обличчя твоє в перших змучених зморшках,
На серці у тебе тремтять,
Колючі, нестерпні, останні питання,
Невже я для тебе зможу?
Чи вірю я в наше космічне кохання,
И що я в собі бережу?
Ще трішечки, прошу, останню хвилину,
Зігрій мене світлом своїм,
Я в тебе, як в вічність напевно порину,
Ти в мене, як в мрії поринь.
Якщо кожен крок вже записаний в долі,
Вона нас для чогось звела,
Ми поряд у снах та далеко долоні,
Далеко,
Я б так не змогла.
Але ти все кажеш, що я твоя вічність ,
Едина, кого ти впустив,
Тому я ще вірю, у долю, у міцність
Твоїх заперечливих слів,
Насправді ми схожі з тобою, як схожі,
Зоря на великий ліхтар,
Мабуть ми колись, через рік, разом зможем,
Почати вести календар.
А поки що відстань,
Нажаль...
Ще тр шки, ще тр шки
© Copyright: Мария Краевская, 2018
Свидетельство о публикации №118061305386
Свидетельство о публикации №118061305386
Рецензии