Легка смерть
Думка ось така,
В більшості людей переважає,
Що це смерть легкА.
Наречуть на те, що вона рання,
Але скажуть так -
Добре, хоч без болю і страждання,
Вмер цей неборак.
Звісна річ, про те ведеться мова,
Якщо це в свій строк,
Якщо так розпорядилась доля,
Чи призначив Бог.
Коли хтось вмирає від інфаркту,
Або уві сні -
Такі смерті рівносильні фарту,
Бо не так страшні.
А коли відходять люди довго,
в муках, ми собі,
Не бажаємо кінця такого –
Боже відведи.
Але якось люди забувають,
Тут про головне,
Це тому, що Господа не знають,
Дбають, про земне.
Забувають саме надважливе -
Бога віднайти,
ТОго, з ким ми можемо сміливо,
В вічність перейти.
Не боятись смерті тільки можна,
Якщо ти пізнав,
Що її давно вже переможно,
Христос подолав.
Ось тоді вона не є трагічне,
В порох вороття,
А жадАний перехід у вічність,
У нове життя.
І вже не важливо, чи з постелі,
Чи раптова смерть,
До Христа спасенних переселить,
У небесну твердь.
Бо вони відходять в покаянні,
Вірячи в Христа,
І не нарікають, якщо рання
смерть бере з життя.
А для тих, хто проживав без Бога,
Гіршого нема,
Як померти легко, чи раптово,
Бо їх жде пітьма.
Краще в муках, вмерти їм своєю,
Бо для грішних крах,
Якщо Бог можливість перед нею,
Каятись забрав.
Тож нам грішним краще не гадати,
Що чекає нас,
А скоріш до Бога поспішати,
Доки є, ще час.
Бо без Бога, можна вмерти лЕгко,
Але грішник знай,
Що без покаяння нас у пекло,
Приведе вона.
Рибаков Віктор м. Луцьк
Свидетельство о публикации №118061104238