Моя хата з краю!..

Раз горить хата - то хай горить сарай!
То що с того, нэхай собi горить,
Бо моя з краю, а всэ горить нэхай -
Це нэзалежностi блукае горда мить!
Нэхай блука, я зможу зачэкать,
Поки горить, сусiду зпоможу,
Що не сгорiло ще, треба забрать,
Хоча б собi до хати покладу!
Трэба спасти майно, воно ж пэче,
Дэсь там у срацi йорзае – свэрбить,
Нiхто не бачить, я бiжу – авжэ ж,
Бо бачу, що другий сусiд бiжить!
Хапае, сука всэ, хоч би в сором,
Йому було б побачить, що я тут,
Алэ жэ нi, грэбэ як мародэр,
А я сиджу, як дурэнь i дивлюсь!
Трэба мэнi cкорiше, та пiти,
Бо вiн один захапае майно,
Ой, та не йти мэнi, трэба - бiгти,
Бо не залишиться мэнi там нiчого!
Отже ж бiжу, й дряпаюсь за кущi,
Мэнэ хабар чэкае наперэд,
Слюну ковтаю я, як мiражi -
Всэ що вiзьму - в мiшок на попэрэк!
Усэ куплю собi – коли продам,
Ото майно, що зможу я узять,
Та поспiшати, бо той сусiд вжэ там,
А менi трэба щэ його здогнать!
Я вжэ запихався! Ти ба, якэ мурло!
Вiн вжэ мiшок набрав, поки я тут,
Поклав пiд тином схапанэ майно,
Бачу в задах – щэ люди там iдуть!
Вмикаю пил ракэти в свiй cтрибок-
I ось я тут, дэ нэ згорiло всэ,
Нэ маю часу я копатися мiж всiм,
Схопив мiшок, той що набрав сусiд,
I по за хатою, поки нэ бачуть – втiк!
Сховався тишком, далi там - в гаю,
I хутко яму вирив – всэ сховав,
Травою прикидав, накрив кущэм,
Ноги зробив, та щоб нiхто не взнав!
А там пiд хатою зiбралося людэй,
Щось размахалися руками i кричать,
Алэ нэ мае там мэнэ, та звiйсно вжэ,
Та i менi, на тэ що робиться - насрать!