Жив собі на світі Гнат,
Парубок нівроку.
Залицявся до дівчат,
Але мав мороку:
Він до них і так, і сяк -
А вони жартують,
З нерішучості його
Весело кепкують.
Гнат вже руки опустив,
Але раптом диво:
Ганзя в нього закохалась,
Файна й чорнобрива.
Вже і бісиків пускала
Гнатові очима,
Навіть трохи спокушала...
Чи осліп хлопчина?!!
А Гнатусь у снах щоночі
Ганзю обіймає,
А як вдень її зустріне -
Блідне і тікає.
Добре, що була смілива
Дівчина Гануся -
...Пропозицію зробила:
"Одружі;мсь, Гнатусю!"
Дивно те або не дуже -
Що тепер судити?!
Головне - кохання, друже,
В них несамовите!
Не натішиться Гануся!
Гнат увесь аж сяє!..
* * *
Висновок: хто ризикує -
Той і щастя має!
Дивна пропозицiя
© Copyright: Петренко Ольга, 2018
Свидетельство о публикации №118061004902
Свидетельство о публикации №118061004902
Рецензии