Уральский день уж гаснет за тайгою. Коваленко

"Уральський день згасає за тайгою..."

Уральський день згасає за тайгою,
А із тайги повзе уральська хижа ніч,
І небо, засвітивши сотні свіч,
Втікає геть, лиша мене з собою.

Лиша мене з собою і з журбою,
Надію й віру забирає пріч.
А хтось приходить і зове на Січ
І вказує на захід булавою.

А я не йду і не тому, що кволий,
Я до Дніпра не повернусь ніколи –
Іржава зброя, вицвілі слова.

Будують села над Дніпром нечоси,*
А понад полем стелються покоси –
Руйнують Січ. Упала булава.

* Прізвисько князя Потьомкіна.
---------------------------------
«Уральский день уж гаснет за тайгою…» Иван Коваленко

Уральский день уж гаснет за тайгою,
И ночь из леса начинает течь,
А небо, зажигая сотни свеч,
Уходит ввысь, не взяв меня с собою,

Оставив одного с моей тоскою;
Надежду, веру должен я отсечь.
Но кто-то вновь зовёт меня на Сечь,
На запад указуя булавою.

Я не иду: не потому, что хилый.
К Днепру вернуться я уже не в силах –
Покрыла ржа кольчугу и слова.

И над Днепром «растрёпы»* строят сёла,
Летит над нивой песни звук весёлый –
Там рушат Сечь. Упала булава.

(9.06.2018)

* «Растрёпа» - прозвище князя Потёмкина