спогад ледь вловимий

зелений шелест листя у садах
де з дверей на терасу вихід в літо
де все аж світиться від щастя бути й жити
і мріяти зі світом у очах

а тут зима
і сіра мрячка думки
що все це вигадка від юної уяви
що нею оперує - боже правий! -
ілюзія непевного гатунку

й не пригадати
і сліду нема
того що не здійснилось
             чи наснилось
на що була й людська і божа милість -
й для чого мріялося й марилося й билось
на волю мов з клітини птах

що  буде ще в омріяних світах
де рідний шелест листя у садах



листвы зелёной шелест в тех садах
где из дверей террасы - сразу в лето
где светится всё счастием неспетым
а свет мечты не скрыт в твоих глазах

а тут зима
и спячка мысли тёмной
что это выдумки юношеского бреда
который инспирирует бесстыдно
иллюзия и неопределённость

не вспомнить
доказательств нет - не будет
что это было
на что благоволение светило
из буден

но
это как-нибудь настанет - как?
бог весть...
жизнь
слава
честь

вот выдумал
чудак