Пост-магiя there is no end of love

Коли закінчиться любов, лишаться вірші -
невдала втіха.
Згоріла стріха, завалився верх.
Зостались стіни та бійниці.
Чомусь таке от часто сниться:
куди би не приїхав чи прийшов,
в якім житті не народився б.

А музика звучить і він танцює "to the end of love"
з тією, що стрічав не раз і спав не раз на свіжім сіні,
на запашному ложі. Він ні на кого не похожий:
цей дивний чоловік, чий танець перетік в дорогу -
у Дао золоте, в мовчання Будди.

Коли скінчиться магія і хмари знов зійдуться,
і дощ проллється на ставки і ріки
Вона разом із чоловіком піде у ліс
збирати зело і гриби.
Бо так. Бо так вже повелося,
що в погреби, в пивниці закочують барила
з молодим вином,
а на горищі сушаться дарунки лісу.
І то дарма, що падає завіса, бо музика звучить,
а значить танець не скінчиться.

Я б тут додав "ніколи", але це зайве,
бо часу нема. Бо все - мара
на тлі любові.


© Copyright: Валентин Лученко, 2018


Рецензии
Прочёл уже несколько раз.
Давно заметил, что к нам некоторые слова и мысли приходят, словно из общих точек ноосферы. А Ты говоришь, у нас только Чехов общий родственник... Но хоть не Пушкин... ))

Евгений Рыбаченко   10.06.2018 04:01     Заявить о нарушении
Так і є. Це точно. Родичання з Пушкіним я би не пережив )))

Валео Лученко   11.06.2018 13:25   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.