Мабуть, я вiдпущу своi плачi... Вера Бондаренко

http://www.stihi.ru/2018/06/03/8596


Оригинал:


Мабуть, я відпущу свої плачі:
Хай не терзають серце полум’яне.
Хай вірші,мої славні орачі,
Розгонять хмари грозові й тумани.
Я удовиній долі поклонюсь,
Повірте: маю сил в душі чимало,
Щоб засвітить собі нову зорю,
Щоб воскресить любов, що так палала.
Нехай тобі зорить крізь смуток днів,
Щоб ти радів,не рвалось серце з неба.
Щоб Господа прохати ти схотів –
І він воздав, що нам у світі треба.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


…А  может, прикажу себе: молчи!
Пусть не терзаюсь: сердце исстрадалось…
Стихи мои, что  пахари в ночи:
Прогонят тучи и отвергнут жалость.
Покорно доле вдовьей говорю:
– Поверь, что силы есть во мне немало,
Чтоб засветила новую зарю,
Чтоб воскресить любовь, что так пылала.
…Пусть ты просвет увидишь через смог,
Чтоб рад был и не рвалось сердце с неба,
Чтоб попросить у Господа ты смог
Воздать всё то, что было в нас потребой.


Аватар Автора оригинала