Сумує в небі дощова хмаринка,
І в серці знову наростає щем.
Коли ж-бо вже вона на землю дзвінко
Проллється рясно рятівним дощем?
Страждають всюди в спраги у полоні
Сади, городи, стомлені поля.
Свої тверді натруджені долоні
Кладе спочити зморена земля.
Гуляє вітер по безмежнім полю,
Гойдає ніжно білу ковилу.
А я чекаю для країни долі.
Дощу і миру в Господа молю.
Чекаю
© Copyright: Раиса Клименко, 2018
Свидетельство о публикации №118060508531
Свидетельство о публикации №118060508531
Рецензии