Зупиняли в травi вiтер
Не думали
Очі пам’ятали
Просто себе
Хилилось все
Аж від того краю
І з туману
Починали
З холоду криниці
Зупиняла
Розгортала
Хустку молодиця
Пахло полем
І травою
Розігріті коси
Зупинялись
Дивувались на
Ніженьки босі
Тою стежкою
Одною
Від самої хати
Було світа йти
Співалось
Як полегка хвиля
В’яже руки
Терпне вітер в
Голос милолиций
Мов хмаринка
Щастя врода
Гарна ніби сниться
1989
Свидетельство о публикации №118060205918