По країні сумній уночі у пітьмі
По дорогах іржавих страждань
Катафалком шумким у штанях золотих
Він промчить наче сонячний птах
В домовині своїй у сердитій труні
Із відкритим забралом очей
Він покличе тебе – підійди і помовч
І забудь і залишся із ним
Так співає поранений втратою сміх
І фальшивить зоря на зорі
Міг би допомогти малюванням собі
Та згубив десь палітру утіх
Водоспадом тече велетенський потік
А за формою просто сльоза
Замаленькими кроками міряє світ
Два на два, два на два, два на два!
Катафалком веселим поїхати час
Позмагатись із вітром надій
Зачекай! Він кричить і знущається з нас
Молодий сер Уільям Шекспір
Ти повір – всі нещастя в трухлявій труні
Зрозумій закопай і забудь
Збережи тільки мить і штани золоті
І собою завжди просто будь!
20 февраля 2002
Золотые штаны
© Copyright: Пол Грабовски, 2018
Свидетельство о публикации №118060205776
Свидетельство о публикации №118060205776
Рецензии