Почутий початок

Рушає  вдолину  стіною
Проваллям  паде  без  жалю
Захопленням  повним  як  груди
Сховає  свій  погляд  в  сльозу

Ногою  розгорну  той  спокій
Замочу  коліно  в  росу
Забуду  що  ранок  бузковий
Не  вийду  на  світло  зі  сну

Приснюся  твоїми  очима
Під  серцем  твоїм  заболю
Знімію впаду очумію
Поволі  зсумую  і  вмру

Забуду  як  день  виглядає
Розсію  надію  просту
За сірим  як  небо  сувоєм
Даю  ніби  повінь  грозу

Повстане  пісок  колосковий
Пішевкою  листя  згорне
Задумливо і  колисково
Остання  хвилина  зачне

Застане  сухими  устами
Почутий  початок  з’іншить

1987


Рецензии