А я себе для тебе берегла...
Я знаю, так дівчата юні кажуть.
Таке воно, життя дівоче наше:
хтось – вберегла, а хтось – і не змогла...
А я – змогла, та інших – не суджу.
Засуджувати я не маю права
тих, хто вогонь не виніс крізь потраву,
хто у зневірі перетнув межу.
А я тебе чекала стільки літ.
Той шлюб стерпіла... Хто верне ті роки?..
Та, слава богу, діти є нівроку.
До тебе йшла сліпим повільним кроком
і вийшла врешті на любові світ...
А я себе для тебе берегла...
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118053102054
Свидетельство о публикации №118053102054
Рецензии
Чудово, Міклош - багатозначно! Внутрішній голос не підведе і завжди каже правду ...
Із вдячністю,
Татьяна Белая Роза 31.05.2018 12:23 • Заявить о нарушении
Із вдячністю,
Татьяна Белая Роза 31.05.2018 12:23 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.