Йшов

Йшов задумливо межею,
ніч просилася до рук,-
не назвав її своєю,
не озвавсь на дивний стук...
йшов межею, ніч довкола
невдоволено-сумна,
бо свою чуттєвість голу
ним не втішила вона...
а межа тяглась у вічність,
поза нічю, поза ним
і його категоричність
вкрила пилом вогняним,
щоб під  місячнім промінням
та відчуженність цвіла
теплим золотом осіннім,
що торкнулася чола.


Рецензии
Так здорово, образно...и картинка))

Наталья Якименко 2   31.05.2018 08:40     Заявить о нарушении
Спасибі, Наталочко! Він не виспів, але на тиждень я без інета буду, то й кинула, хай висить, мо дійду згодом до редагування.

Ева Сокол 2   31.05.2018 12:36   Заявить о нарушении