Йшов
ніч просилася до рук,-
не назвав її своєю,
не озвавсь на дивний стук...
йшов межею, ніч довкола
невдоволено-сумна,
бо свою чуттєвість голу
ним не втішила вона...
а межа тяглась у вічність,
поза нічю, поза ним
і його категоричність
вкрила пилом вогняним,
щоб під місячнім промінням
та відчуженність цвіла
теплим золотом осіннім,
що торкнулася чола.
Свидетельство о публикации №118053101572
Ева Сокол 2 31.05.2018 12:36 Заявить о нарушении