Ось так і доходиш до вечора...
Пірнаєш у спокій, мов сон,
щоб знову шукати приречено
загублений вранці мільйон
причин почуватися місяцем,
що в небі без сонця завмер...
Вгамуйся, нехай вже добісяться!
Згадай, як блукав Агасфер!..
Тобі ж ці стежки - що можливості
продовжити вічний маршрут
до краю,
де серця властивості,
бажання зганяють у кут.
Та й світ - тільки сон недобачений
на лавці в Неаполі...
Так...
Бажав би віджити в пробаченнях,
та надто вже пізно...
Набряк
у спогадах...здогадах...натяках...
А ти...
Ти, можливо, й не ти,
а шанс для грайливих емпатиків
хоч щось в своіх душах знайти.
Хоч щось...
І під вечір вгамуються
озера коханих очей,
щоб сонце з травневої вулиці
вляглося тобі на плече..:)
Прогулянка
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118053101560
Свидетельство о публикации №118053101560
Рецензии