Буває в житті, трапляється диво.
І знову починаеш кохати.
Ти хочеш літати, та гучно кричати...
співати, писати і просто кохати...
Нікого не чуєш, тянешься в небо,
До палючого сонця, до далекої зірки.
Ти можеш згоріти, навіть впасти,
Але це дрібниці, коли кохання більше за небо.
Тримається міцно,
В одночас так ніжно,
Щоб не поранити,
Та не зламати.
Воно немов квіти, невинне та ніжне,
В одночас буває колючим та грубим.
Пекучим як сонце, безкрає як небо,
І це все навіки безцінне.
Коханя
© Copyright: Виталий Андреевич Жук, 2018
Свидетельство о публикации №118053005392
Свидетельство о публикации №118053005392
Рецензии