Посвята Л.
Твоїх цілунків смак – аттічний мед.
Чи так Сократ останню випив чашу?
Є щось класичне, еллінське, скульптурне
В сплетінні рук, у схилі голови.
Не смійся, я не статуя, звичайно –
Та відчуваю мармур і граніт,
Живе тепло в похмурій оболонці.
Буває, кам’яніє тіло й думка.
Цикути бризки – у повітрі скрізь,
Нам отруїтись легше, ніж Сократу.
І смерті не боятись звикла я,
Та жаль завдать жалю комусь у світі,
І я лишаюсь тут. Прошу тебе:
Побудь зі мною ще. Дарунок долі –
Вогонь, що плавить мармур і граніт.
Травень 1996
Роден
© Copyright: Надия Медведовская, 2018
Свидетельство о публикации №118053001023
Свидетельство о публикации №118053001023
Рецензии
Така краса - у камені вогонь,
Долоні майстра зупиняють час,
Хоча білішає він біля скронь.
Життя бурхливе огортає нас,
І мармур, суперечливий, мов пульс,
Цвіте і тане. Істина - у нім.
Життя - миттєвих пристрастей палац,
Горить він пелюстками сподівань,
Нам таланить. Любов - єдиний шанс
Перемогти в цім світі без вагань.
Марина Чиянова 20.04.2022 18:54 • Заявить о нарушении
Долоні майстра зупиняють час,
Хоча білішає він біля скронь.
Життя бурхливе огортає нас,
І мармур, суперечливий, мов пульс,
Цвіте і тане. Істина - у нім.
Життя - миттєвих пристрастей палац,
Горить він пелюстками сподівань,
Нам таланить. Любов - єдиний шанс
Перемогти в цім світі без вагань.
Марина Чиянова 20.04.2022 18:54 • Заявить о нарушении
Дуже дякую за такий змістовний віршований відгук.
Надия Медведовская 20.04.2022 20:18 Заявить о нарушении
Надия Медведовская 20.04.2022 20:18 Заявить о нарушении