ViDMA пожиратель привидений

Аби ворожкою ми працювати,
Зо шість годин я мушу спати
У прибраній, безлюдній хаті,
Де мешканців знітають жахи,
Спиною на підлозі.

За три доби я пошепки усім велю мовчати,
Та з хати утікати чим худчіш,
Водою з церкви мене окропляти,
Та двері не зчиняти лиш.

Тільки у фільмах перед нападом
Гучніша музика
Та "надто раптом",
Керована технічним автором,
З'являється мара.

А у житті - лежиш і запахи
Старої хати вицарапують -
І не втекти, не накивати п'ятами,
Бо вирішив собі- Пора!

Ніби ніяких звуків-
Брешуть десь собаки,
У спину тягне,
Телефон, як лялька,
Не заговорить, бо нема душі.
Найважчі перші дві години
[для когось-три, для когось- півтори]
Отак не спати,
Слухати,
Ковтати сумніви,
У темряву кутів пірнати,
З уявою не плутати,
Щоби побачити змогти,
Як гострить ніж на кухні
Невисокий,  волохатий,
П'ятнадцять діб як мертвый
Дідо Жі.

Аби його дістати - можу не вставати,
Бо легко підіймаюсь догори -
Я памятаю, що важливо не торкатись
До стін - на стінах образи.

Я зупиняюсь чітко посеред кімнати,
У точці геометрії,  що абсолютний центр.
"хто ніж гострИть- мені повинен звітувати!"
У площині фігура півпрозора моя верещить.

Лежу дедалі на спині-
Весь верхній текст для тих,
Кому іскрить уява.
У мене є лиш слух,
У темряві це стук маленьких ніг.
Це фірмовий капкан,
В якому Жі- неситна страва,
Дешева контрибуція
Для тих, хто тішить грішників
Та свій серед святих.

[Далі деталі-
 Стануть на заваді
 панове, родичі-
 Ви з ними хату просто так
 Не продасте.]

Ви окропіть мене ще раз
Та відпускайте, незухвалі,
Якщо ви привидів чужих,подекуди,їсте,
То знаєте без зайвих, без реалій,
як час земний в ціні негрошовій росте.

 Хто між світами мандрувати
 вміє вдало-
 Тому життя прозоре і просте.